Goahti в шведській мові, або Gamme в норвезькій, – це традиційна турба Сами (корінні народи північної Скандинавії). Для його будівництва спочатку створюється дерев’яна рама, після чого її вкривають перекривками березової кори, яку фіксують шарами турби. Ці турби були поширені в Скандинавії до 1700 року, коли люди використовували місцеві матеріали як для житлових будівель, так і для хлівів для тварин. Зазвичай у середині хати був камін, а у даху отвір для виходу диму.
Церква Сталолуокта ймовірно є єдиною прикладною релігійною спорудою в формі гоахті.
Турби поступово зникли наприкінці 19 століття і на початку 20 століття, хоча в деяких місцях їх використовували ще до Другої світової війни. Звісно, до цього часу конструкція цих турбованих будинків набула відносно сучасних рис. До них входили дерев’яний підлога, вікна, шпалери, димар, камін або піч. Раніше асоційовані з бідністю, гоахті тепер стали частиною чарівного відпочинку в кемпінгу.
Крім своєї функціональності, гоахті також відтворюють багатий культурний спадок та традиції північних корінних народів. Ця типова будівля є не лише символом минулого, але й нагадує нам про важливість збереження старовинних методів будівництва як засобу підтримки екологічної стійкості та балансу з природою.
