Хайбар – це старовинний форт, що належав єврейському народу в оазисі Хайбар на півночі Медини. Прибуття єврейських племен в регіон Хіджаз почалося після єврейсько-римських війн між 66 та 135 р. н. е. Вони впровадили сільське господарство, що зробило їх домінуючою спільнотою в цьому регіоні. Невідомо, коли саме євреї вперше оселилися на цій горі; однак вони існували в фортеці до появи ісламу у VII столітті. Тоді, в 629 році, мусульманські сили заволоділи цим місцем у битві під Хайбаром, керованій пророком Мухаммадом.
Бій, що відбувся в 629 році, зробив форт Хайбар місцем однієї з перших битв в історії ісламу.
За ісламськими джерелами, причиною для військ мусульман було порушення євреями Хартії Медини, а також фортифікація гори, де вони проживали. Звинувачуючи євреїв з Хайбару в таємному злученні з іншими єврейськими племенами для нападу на Медину, мусульманські сили вжили заходів для захоплення оазису. З іншого боку, шотландський історик Вільям М. Ватт вказує, що єврейський народ співпрацював з сусідніми племенами, щоб захистити себе через попередні напади мусульман. Захопивши оазис, мусульмани дозволили євреям продовжити проживати у форте за умови, що вони передаватимуть половину своїх продуктів мусульманам.
Поміж стін форта Хайбар криються десятки історій мужності, відданості та боротьби за виживання. Замки давніх часів не лише оберігали території, але й слугували місцем зустрічей різних цивілізацій, де відбувались складні політичні та економічні переговори. Зігрітий сонцем камінь форта мовчить свідчення про минулі події, надихаючи на об’єднання та взаєморозуміння у сучасному світі.
