У 2019 році студія DARS (Дизайн, Архітектурні Робототехнічні Системи) почала планувати будівництво нових спільнот у пустельному середовищі. З огляду на історичні традиції будівництва ефективних структур у пустелі у народу Сіва, Оазис Сіва в Єгипті став ідеальним місцем для проекту. Однак створення генеративного пейзажу у пустелі мало кілька екологічних та фізичних викликів. Основною проблемою було пересування піску. Отже, дослідження спрямоване на вивчення циклу перенесення піску та ерозії, щоб використовувати пісок як потенційний будівельний матеріал.
Процес проектування цього генеративного пейзажу включав в себе вивчення традиційних технік будівництва та використання матеріалів від місцевого народу Сіва для створення міцної архітектури в пустелі. Після цього дослідники експериментували з симуляціями та генеративними дизайнами на різних рівнях, починаючи з міської архітектури і завершуючи фабрикацією.
Міські дослідження на обраному місці вказали на можливість нового міського розвитку в Сіві. Дослідження внесло нове поняття “Діаграма Переміщення Піску DPP”, яка реєструє поведінку часток піску під впливом вітру та гравітації в певні проміжки часу. Переміщення піску на трьох вибраних топографічних ділянках було зафіксовано, а результати були проаналізовані для уявлення про відмінності в руху піску.
На основі результатів від DPP та симуляцій дренажу води, пропозиція дизайну передбачала розділення проєктної ділянки на дві зони. Перша зона складалася з пісчаних кам’яних пагорбів, і друга містила бархани. Симуляції переміщення піску та дренажу води симулюють ефект ерозії на першій зоні, тоді як вони визначають межі ділянки та аналізують топографію для будівництва в другій зоні.
Включення місцевих традицій у сучасні проекти дозволяє не лише зберегти культурну спадщину, а й прискорити інновації шляхом об’єднання пройнятих досвіду та передових технологій. Це підтримує поєднання історії та майбутнього, створюючи гармонійне поєднання стійкості та новаторства.
