Перська затока була великим резервуаром води протягом мільйонів років, що виливався на південь аравійського півострова на південному сході та Іран на заході, не як сьогодні. Там залишилося багато солі, коли вода зникла і морські узбережжя впали. Шари солі були вкриті відкладеннями, що прибули з гір завдяки воді з дощу, і шар відкладень з часом став товстим. Після цього вони стали густими і давили на шари солі.
Ніде в світі не можна побачити таких кумулятивних соляних куполів, за словами ЮНЕСКО. Даний об’єкт наразі не є об’єктом світової спадщини, проте розглядається для включення.
Лише в південній частині гір Загрос знаходиться понад 130 соляних куполів, які вплинули на структуру гір Загрос як одну з найбільш значущих простих складчастих систем у світі. Крім соляних куполів, тут є соляні печери, включаючи найбільшу сольову печеру в світі довжиною понад 6,4 км у горі Намакдан, сольові льодовики, сольові долини, карстові воронки та соляні джерела.
Унікальність соляних куполів Загроських гір полягає не лише в їх геологічній формі, але й у важливості для екосистем та людської діяльності регіону. Соляні печери та льодовики є природними джерелами води та мінералів, важливим ресурсом для місцевих громад. Додатково, сольові долини формуються через унікальні процеси, які відбуваються в глибинах Землі, створюючи неперевершені пейзажі, які зачаровують погляд і збагачують регіональну культуру.
