Побудовані під час імперії Маурів (322-185 р. до н.е.), печери Барабар є найдавнішими скельними печерами в Індії. Ці штучні печери розташовані на парі пагорбів Барабар і Нагарджуна. Група Барабар містить дедикаційні надписи на честь “Короля Піядасі”, а група Нагарджуна — на честь “Деванампія Дасарагта”, ймовірно, датуються 3 століттям до н.е. Печери використовувались аскетами сектантства аджівіка, яка розвивалася у той же період, що і буддизм та джайнізм.
З дати 3 століття до н.е., печери Барабар є найдавнішим прикладом скельної архітектури в Індії.
На пагорбах Барабар знаходяться чотири скельні печери — Каран Чаупар, Ломас Ріші, Судама та Вішвакарма. Печери Судама та Ломас Ріші є найдавнішими прикладами скельної архітектури в Індії. Більшість цих печер складаються з двох камер, виколотих з граніту з полірованими внутрішніми поверхнями. Згідно з надписами всередині печер, ці чотири печери датуються періодом імператора Ашоки (панував 273-232 р. до н.е.). Пізніше Дасарагта Маур’я, онук Ашоки, присвятив три скельні печери на пагорбі Нагарджуна секті Аджіківа. Це печера Гопіка, Вадітхі-ка-Куба та Вапія-ка-Куба.
Печера Ломас Ріші, ймовірно, найвідоміша серед печер через її складно виражену аркову фасад. На її вході лінія слонів просувається до емблем святинь, що є характерною формою “чайтійської арки”. З цими рисами фасад печери явно є кам’яним імітаці
