Найвідоміший андалусійський палаць, що належав останньому мусульманському державі Андаласії, Ля Альгамбра є одним з найкращих прикладів ісламської архітектури в Іспанії. Будівництво палацу розпочалося у 1238 році, і з того моменту він був домом для королів династії Насридів протягом 250 років.
Ля Альгамбра спочатку була оборонним фортом, але поступово перетворилася на палац у десятиліття, які наступили після його заснування. Її розташування на скельному пагорбі забезпечувало безпеку, а ліс внизу робив її чудовим видовищем. Крім того, внутрішнє оформлення Ля Альгамбри також було дуже красивим. Ручні вирізки, сади, фонтани, величезний внутрішній двор, плиткові украшення надавали Ля Альгамбрі атмосферу, яку мало які будівлі могли б зрівнятися.
Назва палацу походить від арабського слова, що означає червоний замок. Це дещо дивний вибір назви, оскільки зовнішній вигляд палацу насправді не червоний. Багато людей міркували про причину, чому була обрана ця назва. Деякі вважають, що це через те, що в місячне світло палац виглядає сріблястим, а в денне – золотистим. Інші вчені повідомили, що палац будувався за світла факелів, і це було причиною.
У XIX столітті Ля Альгамбра стала джерелом натхнення для авторів романтичної традиції. Багато авторів з Британії відвідало палац і включили його у свої твори.
Після падіння андалусійських держав, палац перейшов під контроль іспанців. Проте через конфлікти та війни палац швидко зазнав занепаду. Під час війни з Наполеоном, французька армія навіть знищила деякі частини палацу. Деякий час після війни, британські мандрівники відкрили для себе Ля Альгамбру знову. У XIX столітті розпочалася реставрація для повернення палацу його колишнього величі. Реставрація була успішною, і зараз Ля Альгамбра є одним із найпопулярніших місць в Іспанії, також стала частиною списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Поміж безлічі статуй та картинофресок Ля Альгамбри приховано й найдрібніші деталі: кожна фонтанка й переплетені візерунки на стінах є унікальними і віддзеркалюють дбайливість та витонченість роботи сотень майстрів. Ці дрібниці створюють неповторний ляльковий світ у серці палацу – як колоритний маркер його вишуканої культури, що манить побачити більше, ніж тільки очам відкривається.
