Після завоювання Англії у 1066 році Вільгельм Завойовник звелів побудувати кам’яну фортецю для святкування перемоги та захисту міста від будь-якого повстання. Фортеця була висотою 27 метрів і викликала страх у серцях поразжених англійців. Багато королів та королев використовували вежу для різних заходів і цілей. Лондонська вежа служила місцем розваг, захисту, сховищем, а навіть сховком для цінностей королівської родини. Проте найбільш злочинною метою Лондонської вежі була в’язниця, з якої не відважився втечи ніхто.
Ілюстрація того, як могла виглядати Вежа, близько 1300 року, від Івана Лаппера
Використання Лондонської вежі як в’язниці розпочалося у 12 столітті і тривало до 20 століття. Сотні людей провели у вежі роки. Для багатьох з них вона стала місцем жахливих покарань, страт та трагедій.
Під час Війни Червоних та Білих Троянд, англійської громадянської війни наприкінці 15 століття, Річард III запоручив вбиття свого брата та двох племінників у Лондонській вежі, щоб забезпечити свою позицію як короля.
Долі в’язнів варіювали від їхнього статусу та злочину. Якщо деяким дозволяли прогулянки в вежі, то інші не бачили світла дня місяцями. Деякі сиділи у своїх камерах, тоді як інші чекали на свою смерть у темницях.
Першим в’язнем вежі був нормандський єпископ та міністр Ранульф Фламбард. Генрій I в’язнив Фламбарда через розкрадання та продаж церковних артефактів. Однак через його багатство та високий посад Фламбард жив у зручних умовах у вежі. Те, що ще цікавіше, – Фламбард, перший в’язень Лондонської вежі, вдало сховався за допомогою таємно пронесеного в нього мотузки й навіть спробував захопити Лондон через кілька років.
Упродовж років до вежі потрапили багато відомих постатей з різних причин. Однією з них була дружина Генріха VIII, Анна Болейн. Хоча Генріх віддавався від Римо-католицької церкви та створив нову церкву лише щоб одружитися з Болейн, з часом він втомився та розчарувався. Болейн мала кілька викиднів, за що Генріх звинуватив її. Коли Генріх закохався в Джейн Сеймур, він відправив Болейн до вежі за зраду, перелюб а навіть стосунки зі своїм власним братом. Хоча ці обвинувачення були несправедливими, вона була стратжена у 1536 році.
Ще одним відомим в’язнем вежі була дочка Болейн, Єлизавета I. Після смерті Генріха VIII, не залишивши сина, трон зайняла його найстарша донька Мері. Проте люди не були задоволені. Вона була настільки жорстокою та страшною, що люди називали її Кровавою Мері. Мері почала вважати, що Єлизавета змовляється проти неї. Тому вона відправила свою сестру до Лондонської вежі, але Єлизаветі вдалося довести свою невинність і вибратися через два місяці.
Можливо, найбільш зловісним в’язнем вежі був Гай Фолкс, мозок Підривної Змови 1605 року. Фолкс та його спільники намагалися вбити короля та членів Парламенту, підпаливши бочки з порохом. Вони були зловлені, а Фолкс був відправлений до вежі на страту. Після його страти король Яків I проголосив 5 листопада святковим днем для святкування неуспіху Фолкса.
Унікальні таємниці Лондонської вежі розкривають, що окрім відомих історичних постатей, приміщення також приховує незвичайні артефакти та загадкові таємниці. Наприклад, в одному з підвалів може зберігатися посох, яким колись користувався знаменитий чаклун Гаррі Гудіні, спробувавши втекти зі своєї непоборною в’язниці. Ці цікаві факти свідчать про пестливу історію Лондонської вежі, яка надихає на пошук нових таємниць і відкриття.
