Відкриті школи або лісові школи були спеціально побудованими освітніми закладами для дітей, запроектованими з метою запобігання та боротьби з поширеним зростанням туберкульозу, яке відбувалося в період перед Другою світовою війною.
Школи були побудовані з метою забезпечення відкритої повітряної терапії, щоб свіже повітря, добра вентиляція та контакт з зовнішнім середовищем покращили здоров’я дітей. Школи в основному будувалися в зонах, віддалених від центрів міст, іноді в сільських місцевостях, щоб забезпечити простір, вільний від забруднення та перенаселення. Створення і дизайн шкіл паралельні з тими самими санаторіями для хворих на туберкульоз, де гігієна та контакт з свіжим повітрям були на першому місці.
Все почалося з створення Вальдешуле (буквально, «лісова школа»), побудованої в Шарлоттенбурзі, Німеччина, у 1904 році та спроектованої для того, щоб забезпечити своїм учням найбільшу кількість сонячних випромінювань. Уроки велися в навколишньому лісі, що вважалося сприяючим розвитку незалежності та самооцінки у міських молодих людей.
Експеримент, проведений Міжнародними конгресами з гігієни, негайно було спробовано в усій Європі та Північній Америці: в Бельгії у 1904 році, в Швейцарії, Англії, Італії та Франції у 1907 році, у США у 1908 році, у Угорщині у 1910 році, та у Швеції у 1914 році. Цим школам давали назви «лісові школи» або «відкриті школи».
Відкрита школа Уфкулме, Бірмінгем, Велика Британія, клас
, Франція
Уроки під відкритим небом у лісових школах мали не тільки гігієнічний ефект, але й сприяли розвитку психологічної стійкості та творчості учнів. Взаємодія з природою сповнювала їх енергією та новими ідеями, розкриваючи потенціал, який можливо було б залишити непоміченим у звичайних шкільних умовах.
