Посеред головного майдану у місті Бетюн, Франція, стоїть дзвіниця висотою 47 метрів (154 фути), яка була побудована з дерева у 1346 році, а потім перебудована з пісковику у 1388 році. Дзвіниця Бетюну є географічним, політичним, історичним, культурним та емоційним центром міста. Поміж багатьох своїх функцій потрібно запам’ятати, що саме це робить її ідеальною точкою спостереження для вивчення навколишніх земель і запобігання небезпеці.
Дзвіницю спочатку побудовано з дерева у 1346 році, а потім перебудовано з пісковику у 1388 році
Весною 1918 року, коли кінець Першої світової війни ставав близьким, Верховне командування Німеччини провело серію атак в різних місцях по всьому Західному фронті, які стали відомі як Весняне наступ. Вони обстріляли центр міста Бетюн, який горів більше ніж чотири дні. Хоча багато будівель навколо головного майдану були знищені, башта з пісковику залишилася стояти з мінімальними пошкодженнями. Крім цього, незважаючи на те, що Друга світова війна мала деякі руйнівні наслідки для регіону, дзвіниці вдалось вижити і не бути знищеною.
Місцева легенда стверджує, що Дзвіниця Бетюну надихнула Дж. Р. Р. Толкіна
Також, місцева легенда стверджує, що Дзвіниця Бетюну допомогла надихнути ще одну відому вежу. Дж. Р. Р. Толкін перебував на службі у Франції під час Першої світової війни, а його досвід на Західному фронті надихнув багато елементів “Володаря перснів”. Деякі стверджують, що візит до Бетюну під час війни та дзвіниця послужили натхненням для “Двох веж”.
Знаменитий письменник Віктор Гюго відвідав Бетюн у 1837 році та відзначив, як це місто вражає своєю архітектурою та духом історії. Долученням Бетюнської дзвіниці до списку Світової спадщини є підтвердженням її видатного значення в культурному та історичному контексті. Ця споруда, яка вижила війни та пожежі, стала символом вічного стаління й вірності людському духу незважаючи на негаразди.
