Давня міськість Сагалассос – археологічний пам’ятник в провінції Бурдур Туреччини, що сягає Геленістичного періоду. Це вже було одним з найбагатших перських міст, коли Александр Македонський завоював його у 333 р. до н.е. Після смерті Александра, місто декілька разів потрапляло в інші руки і нарешті стало азійською провінцією Риму та узбережною провінцією Кілікії близько 100 р. до н.е.
Під час правління Римської імперії Сагалассос стало метрополією Пісидії та було дуже процвітаючим містом. Однак починаючи з 400 р. н.е., місто зіткнулось із численними повстанськими племенами та сильним землетрусом близько 500 р. н.е. Незважаючи на це, воно зберегло свою процвітаючу ситуацію до 6 століття, коли через періодичні епідемії та занепад економіки почав зменшуватися населення. Арабські набіги та ще один землетрус у 7 столітті призвели до подальшого занепаду. Незважаючи на все це, дослідження показують, що місто було заселене аж до 13 століття.
Із її щонайменше тисячолітньою безперервною виробництвою посуду, Сагалассос стало найдовшим центром виробництва посуду класичної доби.
Антонінський Німфейум (Фонтан)
Одна з найвражаючих споруд розташована на північ від Верхньої Агори. Побудований багатим римським громадянином у 160-180 рр. н.е. за правління імператора Марка Аврелія та присвячений богу Діонісу. Вода, що ллється з центру фонтану, нагадуючи водоспад, накопичується в невеличкому басейні знизу. Вода походить із джерела, розташованого приблизно на висоті 200 метрів.
Сагалассос, крім своєї вражаючої історії та довгого періоду процвітання, є також важливим джерелом для розуміння культурного обміну між східним та західним світом в античність. Це місце залишає невідому зачіпку про те, як різноманітні впливи формували міську спадщину та сприяли суспільному розвитку. Отже, розкриття та дослідження цієї давньої точки на мапі можуть стати ключем для розуміння величної картини взаємодії культур у минулому.
