Лас Гуачімонтонес – це найбільший археологічний об’єкт, виявлений цивілізацією Теучітлан, яка заселяла регіон Долини Текіли між 300 до н.е. та 500 н.е. Релігійна архітектура Теучітлан відома своїми круглими ступеневими пірамідами, що завершуються алтарем. Навколо піраміди розташований кільцевий двір, а зовнішній коло прямокутних платформ, кількість яких варіює від чотирьох до шістнадцяти, оточує двір.
Сайт був відкритий у 1969 році американським археологом доктором Філом Вейгандом та його дружиною, Селією Вейганд, на висотах Халіско. Подальші дослідження фіксували існування понад 200 Гуачімонтонес по всьому Західному Мексиці. Хоча зв’язок між Теучітлан і більшими культурами Мезоамерики є невизначеним, існують докази спільних богів та обрядів.
З іншого боку, зв’язок між Теучітлан та старішою культурою Гробниць на осі (500 до н.е. – 400 н.е.) очевидний. Гробниці на осі існують безпосередньо під платформами в структурах Гуачімонтон. Проте все ще невідомо, чи були піраміди побудовані на верхніх гробницях на осі.
Люди Теучітлан використовували піраміди переважно для обрядів, що вшановували Егекатля, бога вітру. Крім того, розкопки показали, що на центрі алтаря була отвір, ймовірно, призначений для тримання жердини. Обряди з жердиною були поширені серед членів спільноти Теучітлан. Цей ритуал часто включав в себе повішання священика на жердині та імітацію польоту птаха, демонструючи таким чином свою відданість своєму богу.
Для цивілізації Теучітлан альтруїзм виявлявся не лише у культурних обрядах, але й у їхньому системному підході до землеробства. Вони розробили інноваційну зрошувальну систему, яка допомогла їм вирощувати різноманітні культури у високогір’ї, де спостерігалися низькі опади. Цей прогресивний підхід використання землі дозволяв їм не лише виживати, а й відкривав шлях до культурного та релігійного розвитку.
