Вежа МакКейга: 19 століття Колізея Шотландії

Височіючи над Батері Гілл в Обані, Вежа МакКейга – один з найдивніших видів у Шотландії. Також відома як Вежа МакКейга, хоча місцеві не схвалюють таку назву, вежа є історичним пам’ятником з цікавою історією. Як зазначає назва, ідея побудови вежі належала Джону Стюарту МакКейгу, багатому філантропу, який жив у 19 столітті. Вежа обійшлася МакКейгу принаймні в 5000 фунтів, що еквівалентно майже 600,000 фунтів сьогодні. Хоча МакКейг ніколи не бачив результатів своїх зусиль і коштів, вежа є офіційним історичним пам’ятником з 70-х років і символом Обана, Шотландії протягом понад століття.

Історія того, як МакКейг почав будувати свою вежу, має різні версії, але дві із них вважаються найбільш ймовірними. По-перше, МакКейг був місцевим жителем Аргайлу, де знаходиться Обан. Тому він хотів створити пам’ятник своєму рідному місту, відзначити свою удачу та показати свою любов до спільноти. По-друге, він хотів забезпечити стабільну роботу каменярам, більшість з яких не мали жодної роботи взимку. Тому будівництво вежі тривало лише взимку, щоб місцеві каменяри не опинилися без роботи.

Вежа МакКейга очевидно натхненна Колізеєю в Римі і у певній мірі схожа на неї. Це тому, що Джон МакКейг був запаленим прихильником римської і грецької архітектури. Він усвідомлено спроектував вежу, щоб вона схожа на римську споруду. Більше того, у спосіб римського храму він хотів наповнити частину вежі статуями себе та своєї родини. Однак цього не сталося через певні проблеми.

Незважаючи на великі витрати для МакКейга, вежа виявилася вражаючим видовищем. Вона має довжину 200 метрів, а центр вежі – один з найбільших садів в Шотландії. Кожен бік вежі надає чудовий вид на місто та затоку. Вежа МакКейга є улюбленою локацією місцевих, оскільки деякі місцеві навіть влаштовують у ній свої весільні церемонії.

Важливо пам’ятати, що МакКейгу не просто побудувати свою вежу, але й допомогти місцевим каменярам завдяки стабільній роботі взимку. Його створення стало символом єднання спільноти та відданості рідному місту, відображаючи його благородні інтенції у вічних стінах пам’яті.