Інститут досліджень та бібліотеку Інституту було засновано Енрікета Огюстіна Райлендсом на пам’ять про її чоловіка, Джона Райлендса, у 1900 році. Після придбання ділянки на Дінсгейті в 1889 році пані Райлендс замовила архітектору Базілу Чемпнізу побудувати споруду. Вона мала нагадувати бібліотеку у вигляді церкви. Пізніше ця пізньовікторіанська неоготична споруда об’єдналася з бібліотекою Університету Манчестера у 1972 році. Тепер тут зберігаються спеціальні колекції як університету, так і попередньої колекції рідкісних книг бібліотеки.
Бібліотека Джона Райлендса має витончене прикраслення зовні та всередині у неоготичному стилі з додатками руху “Мистецтво та ремесло”. Чемпніз використовував камінь з Камбрії для будівництва, тіньований камінь “Шоук” для внутрішнього оздоблення (змінювався у колір від піску до рожевого) та темно-червоний камінь Барбарі для зовнішнього оздоблення. Споруду подальше прикрашали ліхтарі, гротескні деталі, кліресторного вікна, ліхтарі та скульптури. Бібліотека також стала однією з перших будівель, яка була повністю освітлена електрикою. Вона навіть генерувала власне електропостачання до 1950 року. Більше того, Чемпніз навіть розробив відмінну систему кондиціювання повітря, розташувавши численні вентиляційні отвори на першому поверсі та встановивши гесіанові сітки для утримання сажі.
Спеціальна колекція бібліотеки включає середньовічні тексти, папери та листування відомих осіб, таких як Елізабет Гаскелл та Джон Долтон, а також приклади ранньоанглійського друкарства, такі як друга за обсягом колекція друку від Вільяма Какстона. Більше того, у бібліотеці стверджують, що папірус P52 Бібліотеки Райлендса – це фрагмент найдавнішого збереженого Нового Заповіту.
Понад красиво вишуканим зовнішнім виглядом бібліотеки Джона Райлендса ховаються інженерні та технічні досягнення свого часу. Інноваційна система освітлення та кондиціонування повітря свідчать не лише про розкішне оздоблення, але й про практичний розум та бажання комфортного середовища для користувачів. Це місце, де культурна спадщина вплітається з технологічними новаціями, роблячи бібліотеку Джона Райлендса справжнім культурно-технічним шедевром.
Є ще
Найвищі пам’ятники авторам
