Нубійська архітектура
Нубійська архітектура походить з регіону Нубії, який розташований на півдні Єгипту та півночі Судану. Вона відома своїми глинобитними будівлями, характерними арковими склепіннями та куполами, що зводилися без використання дерев’яних каркасів. Такі будинки демонструють глибоке знання технологій глиняної кладки. Серед архітектурних пам’яток — давні піраміди, храми та фортеці, зокрема комплекс у Мерое, що відображає сильний вплив давньоєгипетської архітектури.
Південноафриканська архітектура
Унікальним прикладом є селища народності Ндебеле. Жінки цього етносу традиційно прикрашають будинки складними геометричними орнаментами у яскравих кольорах, використовуючи червоні, білі, сині та чорні відтінки. Такий стиль має не лише декоративне значення, але й ритуальний сенс, пов’язаний з культурними традиціями та символізмом.
У багатьох міських районах Південної Африки кольорові фасади стали способом вираження культурної ідентичності та мистецького самовираження, особливо після падіння апартеїду, коли архітектурні стилі почали вільніше відображати сучасні впливи та креативність.
Судансько-сахельська Архітектура
Ця архітектурна традиція розповсюджена у західній та центральній Африці, особливо в країнах регіону Судану та Сахелю. Характерні для цього стилю будівлі робляться з глини, з товстими стінами для терморегуляції, плоскими дахами, а іноді й декоративними торцевими стовпами (пинаклами). Відомим прикладом є Велика мечеть Дженне у Малі, побудована у техніці banco (глинобиття) із використанням дерев’яних брусів, які також служать риштуванням під час ремонтів.
Ще однією важливою рисою африканської архітектури є використання природних матеріалів, які допомагають забезпечити оптимальну температуру всередині будівель, що відображає глибоке зв’язок з природою та уважне ставлення до навколишнього середовища.
