Ангкор Ват – місто-храм, побудоване королем Сур’яварманом II наприкінці XII століття в Камбоджі. Цей храм відомий тим, що є найбільшим у світі, його площа становить 1626 га (близько Лондона).
Через двадцять сім років після смерті Сур’явармана II храм був відібраний ворогами Хмерів. Коли новий король Джаяварман VII відновив храм, він присвятив його буддизму, бо відчув, що його покинули гінду боги. Тому декілька гіндувських скульптур було замінено буддійськими. З того часу Ангкор Ват ніколи не залишався повністю покинутим і залишався важливим пунктом для паломників-буддистів.
Протягом років Ангкор Ват пошкоджувався рослинами, грибками, війною і крадіжками. Його майже повністю покрила джунглі, коли в кінці XIX століття Камбоджа стала французькою колонією. Відновлення у молодші часи відбувалося між 1908 і початком 1970-х років (під час комуністичного режиму, відомого як ера Хмерів-червоних, коли обмежувався вхід на територію) французькою дослідницькою групою під назвою Conservation d’Angkor. З середини 1980-х років реставрацією та охороною займалися деякі країни, такі як Франція, Китай та Японія.
Археологи вважають, що Ангкор Ват був побудований як маузолей для короля Сур’явармана II. Це пов’язано з тим, що храм орієнтований на захід, а не на схід, як інші химерські храми, оскільки більше ритуалів Брахмін було здійснено обернено, під час поховань. Також в центральній вежі було виявлено здобний контейнер. Деякі археологи також вважають, що храм орієнтований на захід, тому що він був присвячений Вішну, який є богом, пов’язаним із заходом.
Ангкор Ват є відмінним прикладом класичної химерської архітектури. Його прямокутна архітектура символізує гору Меру, де, за гінду міфологією, мешкали деваси (божество в санскриті). Також він несе в собі декілька характерних елементів цього стилю, таких як виїмковані вежі у вигляді бутонів лотоса, девати (божества), барельєфи, осьові галереї та фронти сповідей із наративними сценами на них.
Також храм зображений на прапорі Камбоджі як символ країни.
Ангкор Ват – свідок давніх релігійних та культурних трансформацій, які відображаються у стрімкому змішуванні гіндуїзму та буддизму у його архітектурі і скульптурі, що запропонувало сучасний світовій спільноті вивчати і розуміти колишні вірування та духовні практики спрощено та з глибинним розумінням. Такі свідчення минулих часів не лише залишаються важливими свідченнями культурного розвитку суспільства, а й інспірують нас розглядати інші аспекти історичного спадку та його вплив на сучасність.
